Вітреомакулярний тракційний синдром
Вітреомакулярний тракційний синдром: діагностика та лікування
Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Тактика визначається індивідуально після огляду та обстежень.
Що таке вітреомакулярна тракція
Вітреомакулярний тракційний синдром, або ВМТС, виникає, коли скловидне тіло починає відокремлюватися від сітківки, але залишається прикріпленим до макули та тягне її. Внаслідок цього змінюється нормальний контур фовеа (центральна зона макули), можуть утворюватися внутрішньоретинальні порожнини, набряк або макулярний розрив. Вітреомакулярна адгезія без деформації та симптомів сама по собі не є синдромом і часто потребує лише спостереження.
Чому виникає синдром
Основний механізм пов’язаний із неповним заднім відшаруванням скловидного тіла. Ризик і клінічний перебіг залежать від ширини прикріплення, сили тракції та стану макули. Супутня епіретинальна мембрана може створювати додаткове тангенціальне натягнення. ВМТС частіше виявляють у старшому віці, але він можливий і раніше, зокрема після запалення, судинних змін або операцій.
Симптоми
Типові скарги – викривлення прямих ліній, зниження центральної гостроти зору, труднощі під час читання, відчуття різного розміру зображення двома очима, сіра пляма або спотворення дрібних деталей. Симптоми можуть бути мінімальними, якщо тракція невелика, і більш вираженими при кістозних змінах або формуванні розриву. Болю зазвичай немає.
Коли звертатися
Заплануйте огляд, якщо рядки тексту чи контури предметів стали хвилястими або одне око бачить гірше. Раптові численні мушки, спалахи, тінь чи завіса потребують термінового огляду, оскільки можуть означати периферичний розрив або відшарування сітківки. Домашня сітка Амслера допомагає помітити динаміку, але не замінює ОКТ.
Діагностика
Ключовим методом є оптична когерентна томографія. ОКТ показує місце і ширину прикріплення задньої гіалоїдної мембрани, деформацію фовеа, кістозні порожнини, субретинальну рідину, епіретинальну мембрану та можливий макулярний розрив. Лікар також перевіряє гостроту зору, оглядає очне дно після розширення зіниці та оцінює друге око.
Спостереження
Якщо симптоми слабкі, гострота зору збережена, а ОКТ не показує загрозливого прогресування, можливе динамічне спостереження. У частини пацієнтів скловидне тіло самостійно відокремлюється від макули, і тракція зникає. Проте передбачити момент і результат неможливо, тому лікар визначає інтервали контролю й ознаки, з якими треба звернутися раніше.
Показання до лікування
Рішення ґрунтується не на одному числі гостроти зору. Враховують вираженість метаморфопсій, професійні потреби, зміни ОКТ, ширину адгезії, стан фоторецепторів, наявність епіретинальної мембрани або розриву та стан другого ока. Лікування частіше розглядають при функціонально значущих симптомах чи прогресуванні анатомічних змін.
Вітректомія
Pars plana вітректомія є найбільш передбачуваним способом механічно усунути тракцію. Хірург видаляє скловидне тіло, відокремлює задню гіалоїдну мембрану від макули та, за показаннями, видаляє епіретинальну і внутрішню пограничну мембрани. Наприкінці операції хірург може ввести в око спеціальну стерильну газову суміш, особливо якщо одночасно виявлено наскрізний макулярний розрив. Після операції лікар може рекомендувати певне положення голови, щоб бульбашка діяла на потрібну ділянку.
Підготовка до операції
Перед втручанням повідомте про всі ліки, алергії та супутні хвороби. Не требо скасувати препарати, що впливають на згортання крові, без погодження. Обговоріть анестезію та уточніть, чи планує хірург вводити в око газову бульбашку. Якщо вона потрібна, лікар пояснить, як довго газ може залишатися в оці, чи потрібно дотримуватися певного положення голови та які тимчасові обмеження діятимуть. Також запитайте про строки повернення до роботи й ризик прискорення катаракти. Заздалегідь організуйте супровід додому.
Відновлення
Після операції застосовують краплі та проходять контрольні огляди. У перші дні можливі помірний дискомфорт і нечіткий зір. Якщо під час операції в око ввели спеціальну газову бульбашку, зір певний час буде затуманеним, а в полі зору може бути помітна рухома межа бульбашки. Газ поступово розсмоктується самостійно. До його повного зникнення не можна літати літаком або підніматися на значну висоту, оскільки при зниженні атмосферного тиску бульбашка може розширитися та небезпечно підвищити внутрішньоочний тиск. Перед будь-яким хірургічним втручанням або анестезією потрібно обов’язково повідомити лікаря й анестезіолога про газ у оці. Наростання болю, почервоніння, виділень або різке падіння зору потребують негайного звернення.
Прогноз
Після усунення тракції анатомія макули часто покращується, а викривлення та гострота зору можуть відновлюватися протягом місяців. Результат залежить від тривалості деформації, стану зовнішніх шарів сітківки, супутньої мембрани, розриву та інших хвороб. Повне повернення зору не можна гарантувати навіть після технічно успішної операції.
Ризики
Можливі катаракта, розрив або відшарування сітківки, крововилив, інфекція, набряк макули, зміни внутрішньоочного тиску та потреба в додатковій операції. Ризики обговорюють у контексті очікуваної користі для конкретного пацієнта.
Часті запитання
Джерела
Матеріал підготовлено на основі Preferred Practice Pattern American Academy of Ophthalmology щодо вітреомакулярної тракції та інформації AAO для пацієнтів.
