Хірургія сльозових шляхів: діагностика та лікування непрохідності

Хірургія сльозових шляхів: діагностика та лікування непрохідності

Причини постійної сльозотечі та непрохідності сльозових шляхів. Діагностика, зондування, інтубація, дакріоцисториностомія і відновлення.

Сльозотеча не завжди означає надлишкове утворення сльози. Вона може виникати через звуження або блокування шляху, яким сльоза відводиться з поверхні ока до носа. Хірургія сльозових шляхів відновлює відтік, але метод залежить від точного рівня перешкоди.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює очної консультації. Діагноз, показання й техніку визначає лікар після огляду.

Як працює сльозовідвідна система

Сльоза потрапляє до верхньої та нижньої слізних точок, проходить канальцями у слізний мішок і далі носослізною протокою до носа. Моргання діє як насос. Порушення положення повіки або роботи насоса може давати симптоми навіть без анатомічної закупорки.

Причини сльозотечі

Сльозотечу спричиняють сухе око з рефлекторним сльозовиділенням, блефарит, алергія, мальпозиція повік, звуження слізної точки, канальців або носослізної протоки. Також можливі наслідки травми, операції, запалення, ліків, пухлини чи анатомії носа.

Симптоми непрохідності

Типові ознаки – постійне переливання сльози через край повіки, мокра шкіра, слизові виділення, злипання вій, повторне почервоніння й припухлість біля внутрішнього кута. Симптоми можуть посилюватися на вітрі або холоді, але однобічний стійкий процес потребує огляду.

Дакріоцистит

Інфекція слізного мішка проявляється болючою припухлістю, почервонінням, виділеннями та іноді температурою. Гострий дакріоцистит потребує швидкої медичної оцінки; при поширенні на тканини орбіти стан може бути небезпечним. Антибіотик лікує інфекцію, але не завжди усуває структурну непрохідність.

Коли потрібна термінова допомога

Негайно зверніться при підвищенні температури, швидкому поширенні набряку, сильному болю, зниженні зору, обмеженні рухів ока, вираженому головному болю або поганому загальному стані. У немовляти почервоніння й припухлість над слізним мішком також потребують термінової оцінки.

Діагностика

Лікар оцінює поверхню ока, повіки, слізні точки, висоту слізного меніска та характер виділень. Можуть виконувати проби з барвником, зондування й промивання. Важливо локалізувати блок і відрізнити механічну перешкоду від функціональної недостатності слізного насоса.

Візуалізація та огляд носа

При травмі, атипових симптомах, повторній невдалій операції або підозрі на об’ємний процес потрібні КТ, МРТ, дакріоцистографія чи інші методи. Ендоскопічний огляд носа допомагає оцінити перегородку, слизову та зону майбутнього співустя.

Лікування слізної точки та канальців

При стенозі слізної точки можливі пунктопластика або інші методи розширення. Для часткової непрохідності канальців застосовують зондування, реканалізацію та силіконову інтубацію. Якщо канальці суттєво зруйновані, може знадобитися обхідна операція зі спеціальною трубкою.

Дакріоцисториностомія

DCR створює новий шлях між слізним мішком і порожниною носа, оминаючи заблоковану носослізну протоку. Операцію виконують зовнішнім доступом через невеликий розріз або ендоскопічно через ніс. Обидва підходи мають показання, переваги й обмеження.

Зовнішня та ендоскопічна DCR

Зовнішній метод дає прямий доступ до мішка й формування слизових клаптів; ендоскопічний не залишає шкірного розрізу та дозволяє працювати з носовою анатомією. Вибір залежить від причини, попередніх операцій, доступного обладнання та досвіду команди, а не лише від бажання уникнути рубця.

Силіконова інтубація

Тонку силіконову трубку іноді залишають у сльозовідвідній системі для підтримки нового шляху під час загоєння. Вона не є самостійним лікуванням усіх видів непрохідності. Строк видалення визначає хірург; не тягніть трубку і не намагайтеся вправляти її самостійно.

Вроджена непрохідність у дітей

У багатьох немовлят симптоми зникають у міру дозрівання системи. Лікар може навчити масажу та догляду. При стійкій непрохідності розглядають зондування, інтубацію або балонну дакріопластику. Вік, інфекції, двобічність і супутні аномалії впливають на план.

Підготовка до операції

Повідомте про антикоагулянти, кровотечі з носа, синусити, алергії та попередні операції. Не скасовуйте ліки без погодження. Перед DCR можуть знадобитися огляд ЛОР-лікаря й план анестезії. Організуйте супровід і дотримуйтеся інструкцій щодо їжі.

Відновлення

Після втручання можливі набряк, синці, невеликі кров’янисті виділення з носа та тимчасова сльозотеча. Використовуйте призначені краплі, мазь або назальний спрей. Не сякайтеся й не виконуйте інтенсивних навантажень стільки, скільки порадив хірург.

Ризики

Можливі кровотеча, інфекція, рубцювання нового отвору, зміщення трубки, носова грануляція, повторна непрохідність і потреба в ревізії. Рідкісні ризики залежать від анатомії та методу. Жодна техніка не дає абсолютної гарантії припинення сльозотечі.

Чому симптом може зберігатися

Навіть при анатомічно прохідному шляху сльоза може переливатися через слабкість помпи, положення повіки, сухість або надмірну продукцію. Якщо симптом лишився, лікар повторно оцінює всю систему, а не автоматично повторює ту саму операцію.

Джерела

Матеріал базується на інформації American Academy of Ophthalmology щодо блокування сльозових шляхів і DCR та ресурсах ASOPRS.